Історія с.Бушинка

    У 1843 році брат великого  князя Литовського  Свидригайла  князь Радзивіл, якому належали землі Поділля, вирішив збудувати містечко , захищене лісами , гористою місцевістю від турецько-татарських нападників. Дохід від подільських земель князь мав  великий , не землі ; а скарб. І місто назвав Скринним .

   Посеред міста була збудована церква з потаємним підземеллям , де зберігалися скарби. Від підземелля було проведено підземний хід, який через Немирів йшов до Тульчина.

   В кінці ХYІ століття татари вислідили місто . На Пасху коли всі жителі від старого до малого збираються на молебень , татари замкнули двері, закрили вікна і підпалили храм.

  Кинулися  в місто, щоб безперешкодно грабувати , збирати скарби. Але вони помилились. У жителів Скринного було щодобова варта. Побачивши , що вороги підійшли до церкви жителі на чолі з дідом Капсаном забравши все цінне і необхідне сховались у лісах.

  Татари не знайшовши  ні однієї живої душі, ні скарбів розлютились і зруйнували місто вщент.

   У 1954 році  вчитель історії Уяринецької восьмирічної школи Скринне Родінков Прохор Гнатович організував з учнями екскурсію на урочище Скринне. Учні знаходили цікаві матеріали, серед яких була платівка з надписом «В конце тени большой липы хранятся ключ от клада сего».Платівку Прохор Гнатович Родінков здав до краєзнавчого музею Києва.

   Люди в церкві оточені татарами не загинули , а вибралися через підземний хід.А люди які втекли з міста з дідом Капсаном поселилися північніше Скринного , між густими лісами і назвали своє поселення Капсанівкою на честь діда Капсана.

     З 1963 року в Капсанівку почали переселятись старообрядці з Росії , які не сприйняли церковних реформ патріарха Нікона .

     З 1655  року село стали називати Бушинкою , тому що місце населення вороже  сприймали прихід старообрядців . Виникли  сутички, які приводили до кровопролиття .

 Село «Бушувало».

Північні землі села Бушинка та ліс належали поміщикові Таргонському. В лісі  у нього також була цегельня, де вироблялась добротна цегла .

     Південні землі належали панові Бобовському . На початку ХХ століття пан Бобовський в Бушинці почав будувати церкву, на будівництво якої безкоштовно виділив цеглу пан Таргонський. Відкрили церкву 9 жовтня 1905 року . У цей день в селі пристольний празник.

       Село Гута – Бушинська розташоване на території Поділля . Переважна частина села має сірі лісові грунти та чорноземи . З півночі і сходу село оточують густі ліси. Північний схід зайнятий пагорбами.  Глибокі долини роблять краєвид схожим на гірський. Трохи на захід лежить пасмо пагорбів з поетичною назвою Брусія.

     За народними переказами із Брусії взяла початок і Гута.

               Назви полів та вулиць,  лісів згідно народних легенд

1.Сад Вишемирського

   В кінці ХVстоліття на Подільські землі приїхав граф Стефан Потоцький із своєю матір*ю Ядвигою Вишимирською , хворою на подагру . Жінка була приречена , її не могли вилікувати ні один із світових курортів . Боячись померти у відсутності сина, Ядвига виїхала з сином на його землі . Приїхавши сюди , відчула , що полегшало дихання, зупинились головні болі. Чисті , кришталеві джерела , свіже повітря вилікували графиню . У Варшаву вона не поїхала, збудували маєток. Стефан Вишимирський заклав сад-парк. З усіх кінців світу привозили саджанці фруктових дерев, різні квіти. Ядвига Вишимирська кохалась у бузку. Було у саду Вишимирського до сорока видів бузку, різноманітного не тільки з кольором , а й за будовою суцвіття .

2. Урочище Барановських.

   Антон Барановський , селянин мав більше ста гектарів землі, 500 вуликів.

У 1907 році отримав золоту медаль , за якісний мед , яким він забезпечував не тільки Подільську губернію, а й збував мед за кордон. Та поле , стави, ліс, долина мають назви Барановського

3. Ліс Греків.

    На Подільські землі приїхав родич Вишимирських Альфред Грек , угорець за національностю. Він заклав парк , збудував школу .Ліс на місці парку називають Грековим

4. Мацедонка.

  Альфред Грек вирішив створити Подільську Рів*єру . Було створено штучне озеро з гейзерами. Висаджено чудові дерева, які привозили з різних континентів . Розведено чорних і білих лебедів.  На честь наймолодшої доньки – красуні прекрасний парк, озеро назвав Мацедонкою.

5. Ліс Дубина.

    Ліс , який огортає село Гуту - Бушинецьку з півночі , названо Дубиною,так як до 1917 року його володарем був Дмитро Чемес ( призвістко Дубина)

6. Площа Бурта

  Ця площа в селі була центральною . Бурти –очищувальні елементи . На площі був закопаний стовп, який називали «Позорним» . До нього прив’язували або злодія , або брехуна . І кожен житель села повинен був виказати прив’язаному свій осуд , плюнувши на нього 

7. Присілок Брусія.

   Село Гута спершу називалось Брусією , від імені козака Бруса, який відзначавська надзвичайною фізичною силою : міг навесні перегачувати річку величезними колодами ( брусами) , від чого отримав собі назву і назву поселеню.

 8. Вулиця Загородня

     На початку ХХ століття жителям, які хотіли будуватись , давали земельні наділи за городами жителів села , яке на той час уже існувало. І тому місце , де поселились нові жителі назвали Загородньою вулицею.

9. Кар*єр  Ярошинської

   Під час будування залізниці у ХІХ столітті пані Ярошинська відкрила кар’єр, звідки для підсипу залізниці брали високоякісний пісок.

10. Стахова криниця Криниця викопана ще десь у ХVІ столітті . ЇЇ господарем був поміщик Вацлав Стаховський . Коли була засуха ,то зникла вода у всіх криницях. Тільки Стахова криниця завжди була з чистою , свіжою, холодною водою.